Я вилучила Рідлі Скотта з приватного списку найвидатніших сторітеллерів усіх часів. Розумію, що йому це, м’яко кажучи, однаково, але... закрутити увесь сюжет байопіка про Наполеона навколо воєнної кар’єри останнього, успіх та деградація якої, за версією режисера, пояснюються Едіповим комплексом французького імператора, це марно витрачені мною 2 години 38 хвилин. Чорнова назва фільму «Солдатський ранець» мала апелювати до фрази Наполеона про те, що у кожному солдатському ранці лежить маршальський жезл. На цьому найменуванні і потрібно було зупинитися. Це була б чесна гра.
Якщо Наполеон – не просто солдат, що перетворив уявний жезл маршала на реальну
імператорську корону, то хто він? Він – людина, яка надихнула зодчих на створення нового архітектурного стилю – ампір, який стане втіленням високих імперських амбіцій Наполеона Бонапарта, агресивної зовнішньої політики Франції та натяком на майбутню експансію. Саме тому архітектори Радянського Союзу у 40-х та 50-х роках минулого століття, створюючи «новий» стиль молодої держави, звернулися за натхненням до світової архітектурної спадщини та «вигадали» сталінський ампір.
Він – людина, завдяки якій з’явилася Комісія наук та мистецтва у 1798 році для вивчення історії та мистецтва Єгипту. До її складу входили археологи, архітектори, письменники, хірурги, інженери, художники та музиканти, які супроводжували Наполеона у його Єгипетській кампанії 1798–1801 років. Дослідження комісії привели до виникнення окремої наукової галузі – єгиптології.
Він (на той момент перший консул Франції) – людина, завдяки якій у Антверпені у 1810 році був заснований художній музей, що з часом перетворився на Королівський музей витончених мистецтв (КМSKA). Нічого з вищеперерахованого Рідлі Скотт не показав, сконцентрувавшись на млявих будуарних сценах. Ніколи не планувала використати слово «млявий» щодо Хоакіна Фенікса та Ванесси Кірбі. Тож Рідлі Скотт таки зробив неможливе можливим.
Історія музею почалась не у XIX столітті. Але саме завдяки Наполеону він отримав статус, місце та нові надходження. Складно сказати, чим керувався Наполеон, коли підписував імператорський наказ про заснування музею від 5 травня 1810 року. Бажанням осісти в Антверпені серйозно та надовго? Антверпен-порт завдяки своїй стратегічній локації вабив Наполеона, який називав місто «пістолетом, спрямованим в англійські груди», схоже майбутній імператор мав таки поетичну уяву. А можливо, він хотів перепросити за те, що на початку французької окупації храми та монастирі Антверпена було пограбовано, картини вирізали з рам та відвозили до Франції, де вони експонувались у Луврі. Процес реституції почався приблизно у 1815 році після поразки Наполеона біля Ватерлоо. Серед 26 робіт до Антверпена повернулися дві роботи Пітера Пауля Рубенса – «Свята родина з папугою», яка зараз експонується у КМSKA, та картина, яка висіла над могилою художника у церкві Святого Якова, де вона і знаходиться зараз.
Поговоримо про іншого святого. Святий Лука вважається першим художником, який намалював Діву Марію. Саме тому його іменують патроном усіх митців. На його честь була названа їхня професійна гільдія, яка існувала у тому числі на територіях сучасної Бельгії та Нідерландів. Антверпенську гільдію Святого Луки можна назвати найдемократичнішою з усіх, що існували. Її двері були відкриті для представників усіх видів мистецтва та для представниць також. Гільдія просувала художників, дозволяла їм відкривати майстерні, вчити новачків, офіційно продавати роботи. Вона допомагала художникам, коли ті хворіли, та турбувалась про них, коли вони помирали. Гільдія слідкувала за високим рівнем професійної майстерності митців Антверпена, що для покупців з Європи означало вдалу інвестицію. Щоб стати членом гільдії, художники повинні були бути одруженими громадянами міста, а після прийняття до гільдії – донатувати роботи до її колекції, яка експонувалась у будівлі на головній площі Антверпена (Gtrote Markt).
З часом колекція стала основою зібрання KMSKA, поповнюючись, наприклад, завдяки донаторам. У 1823 році король Нідерландів Віллем І подарував музею картину «Папа римський Александр ІV представляє св. Петру аристократа Якопо Пезаро» Тіціана, а через 17 років мер Антверпена і колекціонер Флорент ван Ертборн передав музею 141 картину, серед яких роботи Яна ван Ейка, Ханса Мемлінга, Дірка Боутса, Лукаса Кранаха та полотно «Мадонна з немовля в оточенні янголів» 1450 року французького художника Жана Фуке. Останній знався на фламандських примітивістах, від яких перейняв манеру деталізованого зображення одягу, інтер’єрів, меблів, відкриті кольори та гіперболізацію образу. Завдяки наказу Наполеона у Францисканському монастирі на вулиці Мутсаардстраат розташувався майбутній KMSKA та Академія витончених мистецтв, яка там знаходиться і досі.
Нинішню будівлю KMSKA збудували на півдні Антверпена за проєктом архітекторів Жан-Жака Віндерса та Франса Ван Дейка. Обидва уродженці Антверпена. Обидва випускники місцевої Академії витончених мистецтв. Перед ними постала задача не тільки спроєктувати значну споруду, архітектура якої відображала б цінність об’єктів, які знаходяться всередині, але і розробити безпечний дім, який захистить картини від повеней (для цього архітектори поставили споруду на високий цоколь) та від пожеж (музей розташовано на безпечній від інших будівель відстані).
Через чотири роки після відкриття завершились усі декораторські роботи. На верхівці неокласичної споруди з’явилися дві бронзові колісниці з Фемами, богинями чуток та репутацій. Дуже символічно, що за плітки та репутацію у Древній Греції відповідала одна й та сама богиня. Авторство антверпенських Фем належить скульптору Томасу Юліусу Вінсотте, барону. Він також створив квадригу, яка вінчає Тріумфальну арку у Парку 50-річчя, про який я напишу невдовзі. Фасад KMSKA прикрашають також сім медальйонів із зображеннями видатних художників: Яна ван Ейка, Пітера Пауля Рубенса та інших. Проміж медальйонами розташовані статуї, які символізують Архітектуру, Графіку, Живопис та Скульптуру.
До 90-х років минулого століття на цьому розповідь про екстер’єр KMSKA можна було б завершити, але зараз його доповнили чотири бюсти роботи Огюста Родена, лава фешн дизайнерки Єнн Демелеместер, яка входить до легендарної Антверпенської шістки, радикальної фешнгрупи (Антверпен впевнено тримає звання європейської столиці моди), та бронзова пластика «Глибокий фонтан» іспанської скульпторки Хрістини Іглесіас. До візиту в Антверпен я бачила роботу Іглесіас у Лондоні, де вона представила у 2017 році скульптурну інсталяцію «Забуті струмки» біля штаб-квартири Bloomberg.
Тут я бажаю зробити два коментарі. Перший – споруда Bloomberg була спроєктована студією британського архітектора сера Нормана Фостера, лауреата Прітцкерівської премії. Bloomberg вважають найекологічнішою будівлею у світі – вона набрала 98,5 % по BREEAM, рейтингу sustaіnabіlіty. Коли у квітні 2022 року Норман Фостер запропонував план післявоєнної реконструкції Харкова, деякі діячі української архітектурної спільноти вибухнули – не потрібно, самі зробимо. Тобто вчитися у нього зовсім нічому, запитала я у себе?
Другий коментар – скульпторка Христина Іглесіас у 2020 році була нагороджена архітектурною премією Royal Academy Archіtecture Prіze. І тут я знову пригадую мої улюблені слова французького поета Поля Валері: «Живопис та скульптура – це покинуті діти. Померла їхня мати, Архітектура. Поки вона жила, вона вказувала їм їхнє місце, призначення, межі». Здається, що мати скоріше жива, ніж мертва. В усякому разі, про це свідчать останні гучні світові архітектурні прем’єри, в яких скульптурні об’єкти стали природною частиною просторового планування.
Завдяки донаторам будівля KMSKA стала замала для колекції вже через 40 років після свого відкриття. Серед найзначніших подарунків я назву 13 картин, 8 скульптур та 36 малюнків бельгійського постімпресіоніста Ріка Вутерса, які барон Людо ван Богарт та його жінка Марі-Луіза Схейд передали музею. Зараз KMSKA володіє двома найбільшими колекціями Вутерса та Енсора, а це приблизно 40 живописних робіт, альбомів для замальовок, малюнків та офортів. Після реновації KMSKA під роботи Джеймса Енсора відвели дві окремі зали.
Департамент культури, молоді та медіа фламандського уряду інвестував приблизно 100 мільйонів євро в реконструкцію KMSKA, яка почалася у 2011 році, після того, як у 2003-му було сформовано завдання для архітекторів, а через три роки роттердамське архітектурне бюро KAAN Archіtects обрали головним проєктувальником. Festіna lente. Поспішай повільно.
Зовнішньо споруда начебто і не змінилася. Архітектори розташували у просторах старого музею інші об’єми для експозиції робіт сучасного мистецтва. Тобто це така умовна гра в кубики, де потрібно скласти один кубик в інший. Пограймо? Вони розділили музей на дві частини, створивши драматичну візуальну різницю між ними. Сучасне мистецтво експонується у білосніжних стінах автономної будівлі, яка знаходиться у центрі старої. Класичне мистецтво – у залах насиченого рожевого, напруженого червоного та смурного смарагдового кольорів. У сучасних залах для гостей музею розташовані прості білі прямокутні лави. У старих – розкішні м’які дивани зі спинками.
Любити мистецтво – це не покарання. Любити мистецтво – це задоволення. Різниця в інтер’єрах драматична, але з експозиціями не все так просто. Їхні автори розбавили виставки, розташувавши, наприклад, скульптуру бельгійського сюрреаліста Рене Магрітта «Мадам Рекам'є» 1967 року у залі класичного мистецтва, або запропонувавши подивитися на полотно Генрі де Бракелеера «Чоловік на стільці» 1876 року в оточенні сучасних робіт. Пограймо? – начебто пропонують вони. До речі, щодо ігор та розваг. Завдяки фінансовій підтримці The Natіonal Lottery до експозиції музею увійшла просторова інсталяція художника Boy + Erіc Stappaerts. Нещодавно я була у його майстерні, де відбулася прем’єра килимів за його малюнками, що їх виробляє компанія Ashtarі Carpets. Пограймо?
А ще я хотіла додати, що прямо у залах музею його гості спостерігають за роботою реставраторів, але я не знаю, куди цю інформацію вставити. Залишу на кінець.
Фото: Ірина Белан
Comments