top of page

Зважуючи (не)вагоме: Сутін і де Кунінг


Сучасне мистецтво
Хаїм Сутін

Іноземці, що осіли у Франції та досягли слави, вважаються своїми, й ось років зо два тому газета «Ле Монд» назвала французом уродженця Білорусі єврейського походження Хаїма Сутіна. Його живопис у музеї Оранжері тоді був представлений у дуеті з американцем. В інших статтях журналісти вважали Сутіна росіянином, а подекуди й литовцем: сенсу його живопису це не змінює, хоча є певні нюанси, якщо ви – білорус і добре знаєте Смиловичі, де художник з’явився на світ 1893 року у багатодітній родині кравця.

Ідея зіставлення робіт Хаїма Сутіна (1893–1943) з живописом Віллема де Кунінга (1904–1997) може викликати подив, адже митці ніколи не зустрічалися. Попри те, що різниця у віці складає якихось одинадцять років, Сутін ігнорував існування де Кунінга. Він приїхав 1913 року до Франції, де знайшов у п’ятдесят свій останній притулок на цвинтарі Монпарнаса. Саме тому, на мій погляд, і діалог тут трохи умовний чи однобічний: живопис одного можна сприймати, не озираючись на другого. При цьому, безумовно, кожен із них зробив свій внесок у становлення нового абстрактного мистецтва XX століття.

Сучасне мистецтво
Віллем де Кунінг

І чи не доказом цього досить сумнівного на перший погляд зв’язку між двома художниками, які працювали на різних континентах, є те, що Сутін, наприклад, вступив у навіть очевидніший діалог із Рембрандтом? Перед нами до мозку кісток європейський художник, занурений у вивчення європейського живопису (він старанно відвідував Лувр), що знайшло логічне завершення в його двох приголомшливих роботах – туші бика, що спливає кров’ю, і жінці, що входить у воду, трохи піднявши сукню. До речі, Сутін лише двічі залишав Францію. Обидва рази – щоб побачити полотна свого кумира: «Єврейську наречену» в Амстердамі та «Хендрік’є, яка входить у річку» у Лондоні. Ті картини Сутін вивчав годинами.

Сучасне мистецтво
Хаїм Сутін

У цей момент, коли ви максимально віддалилися від де Кунінга, спостерігаючи за живим діалогом Сутіна з Рембрандтом, не варто забувати про американця. Останній всерйоз звернувся до живопису Сутіна – радикального, з деформацією та нескінченним утрируванням форм. І це зближення поступово «спрацьовує».

При цьому споглядати живопис Сутіна, один із найчесніших в історії живопису, неможливо. Його можна лише переживати. У зламаних лініях, незвичайних формах та буянні квітів він міг передати відчуття життя як вічного страждання. Малюючи змучені та спотворені обличчя, він – єдиний художник-експресіоніст у Франції на той момент, – на відміну від представників німецького чи австрійського експресіонізму, нікого й нічого не засуджував. Сутін зображував пізнавану реальність, покладаючись на свою неймовірну здатність відчувати людей. І часто знищував картини, відчуваючи незадоволеність, змішану з неймовірною вимогливістю до своєї роботи.

Сучасне мистецтво
Хаїм Сутін

Сором’язливий і неохайний, він любив читати Бодлера і слухати Баха, а у свій живопис, як і Модільяні, не впускав Час. Портрети, написані Сутіним, самі по собі набувають якогось четвертого виміру – Тривожність, завдяки м’яким і звивистим, яскравим і безладним штрихам кольору. Хтось навіть охрестив його стиль «насильство над моделями за допомогою мазків пензля та кольору».

Чи не це так імпонувало де Кунінгу у жестах та фарбах Сутіна? Останній приховував тіло, але оголював органи почуттів, деформуючи очі, ніс, вуха та рот. Збільшуючи їх до некомфортних диспропорцій, він збільшував силу дії обличчя, а руки подавав як неминучий дотик. На мою думку, замислюючись над тим, що абстракціоніст побачив, дивлячись на Сутіна, ми по-новому прочитуємо живопис останнього. Де Кунінг описав це як світло, що виходить зсередини картин, причому виходить від самої фарби, і цю якість світла він не бачив більше ніде. Сутін досяг цього ефекту, маніпулюючи товщиною та плинністю фарби на своїх щільно оброблених поверхнях соковитим і тактильним мазком.

Сучасне мистецтво
Хаїм Сутін

Порівнювати живопис обох художників до згаданої експозиції в Оранжері 2019 року можна було хіба що віртуально. Варто визнати, що робіт де Кунінга, як і Сутіна, у французьких музеях мало. Набагато менше, ніж у північноамериканських колекціях. Не слід забувати, що у грудні 1922 року, заробивши статки на продажу ліків від сифілісу, лікар і великий американський колекціонер Альберт Кумбс Барнс зробив покупки в Парижі, придбавши понад п’ятдесят картин практично нікому невідомого художника – Хаїма Сутіна. Не без допомоги Поля Гійома, який більшу частину картин узяв у первісного власника галереї Леопольда Зборовського. Барнс збереже з них лише шістнадцять робіт, зокрема з метою отримання прибутку.

Сучасне мистецтво
Віллем де Кунінг

Він зізнавався 1923 року: щодо Хаїма Сутіна «немає жодних сумнівів у тому, що він стоятиме вище за будь-якого іншого художника з часів Ван Гога», і що він вірив – «можна нажити статки, продавши ці картини в кілька разів дорожче», ніж він заплатив. Популярність робіт Сутіна у США сприяла його поступовому включенню до художнього репертуару експресіоністів. Сутін, можна сказати, став еталонним художником з іншого боку Атлантики.


Де Кунінг завжди стверджував, що надихався Сутіним, масштаби творчості якого він відкрив у 1930-ті, а потім під час ретроспективи в нью-йоркському музеї сучасного мистецтва (MoMA) у 1950 році та при відвідуванні фонду Барнса у 1952 році. До цього він дотримувався поради свого друга Аршила Горкі, переходячи від абстракції до фігуративного живопису та назад. До речі, картини де Кунінга були глибоко відзначені двома нью-йоркськими виставками, присвяченими Пікассо, 1939 року: однією в Galerie Valentine, яка показала «Герніку», а іншою, ретроспективною, в MoMA, де були виставлені «Авіньйонські дівчата». Поки він не побачив роботи Сутіна в листопаді 1950 року...

Сучасне мистецтво
Хаїм Сутін

Саме тоді Віллем де Кунінг розпочав мальовничу роботу «Жінка» – картину, в якій будується особливий експресіонізм, що балансує між вигадкою та абстракцією. Перевірити щирість тверджень американця про вплив Сутіна можна, і неодноразово. Мене особисто зіставлення переконало б, якби де Кунінг справді познайомився з картинами Сутіна у 1930-ті роки. Якщо це так, то, справді, від «Жінок у червоному» (1923–1924), Хаїма Сутіна можна прийти до «Жінки II» (1952) у Віллема де Кунінга. При цьому перші жіночі постаті де Кунінга 1940-х досить експресивні і «плинні».

Деформації ландшафту у Сутіна створюють плутанину між рослинністю та будинками, наприклад, у знаменитих краєвидах Сере 1920-х років. Віллем де Кунінг застосовував цей принцип до своїх жіночих постатей у знаменитій серії «Жінок» 1950-х років, яка вважається однією з вершин його творчості («Жінка II» 1952 року з MoMA – одна із знаменитостей музею). Він добивався, як і Сутін до нього, взаємопроникнення предмета і тла. Ба більше, у 1954–1955 роках він навіть назвав одну зі своїх картин «Жінка як краєвид». Вона є, схоже, однією з найцікавіших робіт де Кунінга.

Сучасне мистецтво
Віллем де Кунінг

Погляньте на його «Жінок», «Візит» 1966–1967 років із галереї Тейт або навіть на гротескну «Мерилін Монро» 1954 року: поступово зображення де Кунінга «розбавляються» настільки, що його створіння, вельми жахливі, уключаючи портрет Мерилін Монро, зрештою у 1970-ті зливаються з буйними лініями рослинності. Саме так відбулося 1971 року в «Жінці в саду».

Стиль Сутіна змусив критиків оголосити його «пророком», вісником американського абстрактного експресіонізму не одразу. З кількох причин це зіставлення раніше обходилося мовчанням, у тому числі через певний національно забарвлений наратив у Сполучених Штатах, який найчастіше застосовується з метою зменшення ролі європейського мистецтва у формуванні абстрактного експресіонізму покоління Поллока і де Кунінга. Експресіонізму, звісно, суто американського: «action painting made in USA», незважаючи на те, що де Кунінг народився в Нідерландах, а Ротко у Двінську (нині Латвія).

Що стосується особисто Сутіна, причина такого боязкого зіставлення ще криється і в тому, що його творчість не мала великої кількості серйозних досліджень. Він не належить до певної течії, ні до авангарду. Як сказав про Сутіна Дан Франк, він «брутальніший, ніж Ван Гог, і ще більший фовіст, ніж Вламінк». Наново прочитуючи творчість Сутіна, експресіоністи бачили в ньому абстрактне мистецтво в деталях, тоді як їхні величезні полотна виявлялися, у свою чергу, великими планами. Він був для них «своїм».

Сучасне мистецтво
Віллем де Кунінг

У Сутіні де Кунінг, як і багато теоретиків американського мистецтва, цінував силу жесту, власне на межі з абстракцією. «Я завжди був у захваті від Сутіна, від усіх його картин. Можливо, у цьому розкіш його живопису», – сказав він наприкінці життя.

Сучасне мистецтво
Хаїм Сутін

Сучасне мистецтво
Хаїм Сутін

Сучасне мистецтво
Хаїм Сутін

Сучасне мистецтво
Хаїм Сутін

Сучасне мистецтво
Хаїм Сутін

Сучасне мистецтво
Віллем де Кунінг

Сучасне мистецтво
Віллем де Кунінг

Сучасне мистецтво
Віллем де Кунінг

Сучасне мистецтво
Віллем де Кунінг

Переклад: Марина Полякова

128 переглядів0 коментарів

Comments


bottom of page